Батьківська сторіночка

               
                  Четвертокласники

Четвертий рік навчання в молодших класах завершує перший етап шкільного життя дитини. Четвертокласники – це випускники початкової школи. Саме цей факт багато в чому визначає ті акценти, які розставляють дорослі у взаємодії з дітьми даного віку. Перспектива переходу в середню школу заставляє дорослих звертати первинну увагу на сформованість в четверокласників учбових умінь та навиків.

До четвертого класу у більшості дітей вже складається індивідуальний стиль учбової роботи. Спільний підхід дитини до її виконання добре просліджується при підготовці домашніх учбових завдань. Так, наприклад, деякі діти приступають до уроків відразу після приходу зі школи, іншим потрібний відпочинок (різної тривалості). Хтось швидко і легко включається в роботу, в інших багато часу займає підготовчий період. Одні діти починають виконувати домашні завдання з важких учбових предметів, інші, навпаки, з легких. Хтось краще засвоює матеріал з опорою на графічні зображення (малюнки, схеми і т.д.), інші надають перевагу словесному поясненню і так далі.

Відмінності в спільному підході до виконання учбової роботи пов'язані з індивідуально-типологічними особливостями дітей, їх працездатністю, специфікою пізнавального розвитку, переважаючим типом сприйняття і переробки інформації, неоднаковим інтересом до різних учбових предметів і так далі.Індивідуальний стиль учбової роботи виявляється не лише в спільному підході до виконання учбових завдань, але і у використанні школярами різних учбових умінь і навиків. Володіння продуктивними прийомами учбової роботи означає, що школяр придбав уміння вчитися: він здатний якісно засвоювати пропоновані знання і, у разі потреби, добувати їх самостійно.

Які ж спільні уміння важливі для успішного навчання? Серед них можна виділити наступні уміння:– слухати вчителя;

– виділяти головну думку повідомлення;

       зв'язно переказувати зміст тексту;

– відповідати на питання до тексту;

– ставити питання до тексту;

– робити змістовні виводи на основі отриманої інформації;
– письмово виражати свою думку;

– використовувати додаткові джерела інформації, користуватися довідковою літературою (словниками, енциклопедіями та ін.);

– адекватно оцінювати результати власної роботи.

Більшість цих умінь спирається на розумові здібності: уміння порівнювати і знаходити спільне і різне; уміння виділяти головне, відрізняти істотне від неістотного, робити логічні висновки і виводи.

Вчитися всьому цьому необхідно в початковій школі, поки об'єм учбового навантаження в значній мірі дозований. У середніх класах ці уміння виявляться життєво необхідними, оскільки помітно зростає кількість нової інформації, складнішим стане і її зміст. У цій ситуації випробуваний спосіб багатократного повторення, який ще виправдовував себе в початковій школі, буде вельми неефективним. Невміння ж правильно працювати з учбовим матеріалом може стати причиною зниження успішності, невиправданої перевтоми учнів.

Для того, щоб зрозуміти, в якому ступені четверокласники володіють деякими з основних прийомів учбової роботи, можна простежити, наприклад, за тим, як дитина готується до переказу заданого додому параграфа з природознавства. Чи читає малюк весь текст кілька разів підряд, намагаючись запам'ятати все відразу? Чи читає всього один раз і, не переказуючи, упевнений, що все добре знає? Чи фіксує увагу на утриманні окремих абзаців, не встановлюючи потім зв'язку між ними? Чи відповідає на питання до тексту?

Дітей необхідно учити працювати з учбовим текстом: учити виділяти головну думку; складати план тексту; запам'ятовувати зміст тексту і переказувати його з опорою на план і так далі.

Навик зв'язного переказу зручно розвивати не лише на учбовому матеріалі: можна попросити дитину розповісти зміст прочитаної книги, побаченого кінофільму, описати події минулого дня та ін.

З метою підвищення психологічної грамотності батьків і надання їм необхідних орієнтирів для занять з дітьми педагог може познайомити їх з прийомом виділення смислових опор. До четвертого класу у більшості школярів намічається диференціація учбових інтересів, складається різне відношення до учбових предметів: одні дисципліни подобаються більше, інші – менше.

Перевага тих або інших учбових предметів багато в чому пов'язана з індивідуальними схильностями і здібностями дитини: комусь подобається математика, у когось яскраво виявляються лінгвістичні здібності і так далі.

А якщо у дитини жодних особливих переваг і інтересів не виявляється? Психологічні дослідження показують, що ні до чого не здатних дітей немає. Навіть якщо школяр не виділяється своїми учбовими успіхами і, на перший погляд, однаково байдуже відноситься до всіх предметів, він неодмінно виявляє схильність до кращого засвоєння учбового матеріалу того або іншого змісту. Саме такі схильності, вказуючи на сильніші сторони розвитку дитини, і необхідно підтримувати.

Не слід також забувати, що життя дітей не обмежується стінами школи. За її межами маля може бути занурене в такі заняття, які дозволять йому проявити свою умілість, добитися успіху, знайти упевненість в собі.
  

Закон України про освіту. Права та обов'язки батьків

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОСВІТУ

Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

   Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

  Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

   1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
   2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
   3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:
   - постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
   - поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
   - виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
   - сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
   - виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

   4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.

   Стаття 60. Права батьків

  Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
   - вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
   - обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
   - звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
   - захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.


 ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ

  Стаття 29. Права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють

  1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
   - вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;
   - приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
   - обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів;

   - звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
   - захищати законні інтереси дітей.

   2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:
   - забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;
   - постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
   - поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;
   - виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

   3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.



Розділ X. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

 Cтаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту

   1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.

   2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України.

   3. Злісне ухилення батьків від виконання обов'язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.  


                                                                         Возрастные    особенности третьеклассников
Третий класс является переломным в жизни младшего школьника. Именно с третьего года обучения дети начинают действительно осознанно относиться к учению, проявлять активный интерес к познанию. Ребенок пытается оценивать причины своих достижений и неудач, выбирать способы предотвращения последних, то есть развивает познавательную рефлексию. Возможно существенное снижение творческих способностей, стремления фантазировать за счет появления навыков действовать по образцу, следовать инструкции.
В этом возрасте у ребенка по-прежнему присутствует острое желание быть успешным в учебе, что для него значит то же, что и быть хорошим и любимым. Поэтому у некоторых детей происходит снижение самооценки, например, ребенок думает о себе так: «Я плохой, потому что не так пишу или читаю». Эта тенденция может закрепиться, если ребенок считает, будто родителей огорчают его неудачи. Он перестает верить в свои возможности. В наиболее сложном варианте он уже не стремится быть успешным, начинает лениться, думая о себе так: «Я не могу быть хорошим, поэтому и незачем стараться». У некоторых детей закрепляются социальные страхи: сделать что-то не так, допустить ошибку. Это приводит к снижению качества контрольных работ, трудностям в выполнении творческих заданий.
             Между вторым и третьим классами происходит скачок в умственном развитии учащихся. Именно на этом этапе обучения происходит активное усвоение и формирование мыслительных операций, более интенсивно развивается вербальное мышление, т.е. мышление, оперирующее понятиями. Новые возможности мышления становятся основанием для дальнейшего развития других познавательных процессов: восприятия, внимания, памяти. Однако их концентрация может снижаться к концу дня, недели, учебной четверти, после длительных заболеваний.
Продолжает активно развиваться воля ребенка. Он пытается сдерживать свои непосредственные импульсы, учитывать желания других людей. Учится преодолевать трудности, не пасовать перед ними. Ребенок становится более критичным по отношению к педагогу, может сформулировать, что ему в учителе нравится, а что не по душе. Появляется способность хорошо дифференцировать личностные качества сверстников. Ребенок может обосновать причины выбора друга или нежелание дружить. У некоторых детей наблюдается сильное стремление к лидерству, острое переживание при невозможности его реализовать. Интенсивно развивается способность к сотрудничеству в играх и учебе. Дети учатся договариваться, уступать друг другу, распределять задания без помощи взрослых. В этот период сотрудничества может наблюдаться тенденция к образованию группировок, некоторой враждебности между их лидерами. Ребенок хорошо осознает свою роль в семье, оценивает отношения между родителями . Глубоко страдает, если они его не удовлетворяют. Появляется желание больше свободы. Излишне сильная опека угнетает. Начинают осознаваться ценностные представления о жизни.
К началу третьего класса у ребенка уже сформирован отчетливый образ хорошего ученика, он ясно представляет себе, что надо делать, чтобы соответствовать этому образу, однако в результате в какой-то степени утрачивается детская непосредственность, индивидуальные особенности ребенка несколько стираются, снижаются творческие возможности. Все это ослабляет его контакт с той важной составляющей личности, которую психологи называют внутренним ребенком.
Взрослые в этот период обычно удовлетворенно отмечают стабильную способность детей выполнять стандартные задания, умение действовать по образцу. Но, как правило, они не замечают, что эти качества утверждаются в ребенке за счет обеднения фантазии, снижения изобретательности, оригинальности восприятия. Родители, педагоги и психологи констатируют уровень развития мышления, памяти, внимания детей, упуская из виду упадок воображения, снижение креативных способностей. Однако это — явление временное и обратимое, если вовремя начать работу по актуализации творческих способностей детей.
Другая важная особенность этого возраста качественные изменения во взаимоотношениях детей со значимыми взрослыми — учителем и родителями. К этому времени учитель в сознании детей во многом утрачивает свой идеальный образ. Дети начинают смотреть на него более реалистично, однако при этом «идеал» может полностью разрушиться, уступив место пренебрежительному отношению, своеобразному «нигилизму». Внутреннее отдаление от авторитета учителя может вызвать в душе ребенка страх перед ним либо злость и обиду.
Сходный процесс идет и в отношении родителей. Дети должны научиться воспринимать их как живых людей со всеми достоинствами и недостатками, не переставая любить. Ребенок привыкает к тому, что самые близкие люди имеют право иногда уставать или сердиться, могут порой допустить несправедливость, нечаянно обидеть, быть невнимательными. Но при этом они любят ребенка не меньше, чем в благоприятные моменты. Ведь они, как правило, способны вовремя простить ребенка и сами попросить прощения. Дети тоже понемногу учатся налаживать отношения, делать шаги навстречу близким людям при трудностях в общении, дорожить ценностью установившихся привязанностей.
Важной остается и тема взаимоотношений со сверстниками, дружбы и сотрудничества в классе. Отношения с друзьями становятся в этот период более значимыми, нежели впервые два школьных года, меньше зависят от оценок учителя и школьных успехов. Формула «кого любит учитель, того и я люблю» утрачивает свою актуальность. Самооценка ребенка теперь в большей степени строится на отношениях с друзьями: «Я хороший, если у меня есть друзья, если меня уважают в классе».
К окончанию третьего учебного года дети способны брать на себя роль ведущего в знакомых играх и упражнениях, быть внимательными к остальным участникам, уметь договариваться с ними об условиях игры, давать внятные инструкции, контролировать ход выполнения заданий.


ТРЕТЬЕКЛАССНИКИ

Третий класс является переломным в жизни младшего школьника. Многие учителя отмечают, что именно с третьего года обучения дети начинают действительно осознанно относиться к учению, проявлять активный интерес к познанию.
           Это во многом связано с теми значительными изменениями, которые происходят в общем интеллектуальном развитии детей в данный период. психологические исследования показывают, что между вторым и третьим классами происходит скачок в умственном развитии учащихся. Именно на этом этапе обучения происходит активное усвоение и формирование мыслительных операций, более интенсивно развивается вербальное мышление, т.е. мышление, оперирующее понятиями.
              Новые возможности мышления становятся основанием для дальнейшего развития других познавательных процессов: восприятия, внимания, памяти. Известный детский психолог Д.Б. Эльконин так писал об особенностях развития младших школьников: «Память в этом возрасте становится мыслящей, а восприятие - думающим».
            Активно развивается и способность ребенка произвольно управлять своими психическими процессами, он учится владеть вниманием, памятью, мышлением.
Эти изменения в интеллектуальном развитии третьеклассников должны быть активно использованы в развивающей работе с детьми. В беседе с родителями психологу важно подчеркнуть, что именно они могут оказать существенную помощь в проведении такой работы, направленной на реализацию значительных потенциальных возможностей детей этого возраста. 


РАЗВИТИЕ ВНИМАНИЯ
Хорошо развитые свойства внимания и его организованность являются факторами, непосредственно определяющими успешность обучения в младшем школьном возрасте. Как правило, хорошо успевающие учащиеся имеют лучшие показатели развития внимания.
             Специальные исследования показывают, что различные свойства внимания вносят неодинаковый «вклад» в успешность обучения по разным школьным предметам. Так, при овладении математикой ведущая роль принадлежит объему внимания, успешность усвоения русского языка связана с распределением внимания, а обучение чтению - с устойчивостью внимания. Таким образом, развивая различные свойства внимания, можно повысить успеваемость школьников по разным учебным предметам.
Сложность, однако, состоит в том, что разные свойства внимания поддаются развитию в неодинаковой степени. Наименее подвержен влиянию объем внимания (но даже он резко - в 2,1 раза - увеличивается на протяжении младшего школьного возраста). В то же время такие свойства внимания, как распределение, переключение и устойчивость, можно и нужно у ребенка тренировать.
        Психолог может предложить родителям комплекс игр, заданий и упражнений, направленных на развитие внимания: разнообразные варианты корректурных заданий, «перепутанные линии», поиск скрытых фигур и многое другое. 
РАЗВИТИЕ ПАМЯТИ
Наиболее распространенный прием запоминания у младших школьников - многократное повторение, обеспечивающее механическое заучивание. Однако при возрастающем объеме учебного материала он перестает себя оправдывать. Поэтому уже в начальной школе дети начинают испытывать потребность в качественно иных способах работы.
           Совершенствование памяти у младших школьников связано в первую очередь с приобретением и усвоением таких способов и стратегий запоминания, в основе которых лежит организация запоминаемого материала. Приемы смыслового запоминания, логическая память требуют специальных усилий по своему формированию.
           Основой логической памяти является использование мыслительных процессов в качестве опоры, средства запоминания. Такая память основана на понимании. В этой связи уместно вспомнить высказывание Л.Н. Толстого: «Знание только тогда знание, когда оно приобретено усилием мысли, а не одной памятью».
           В качестве мыслительных приемов запоминания могут быть использованы: выделение смысловых опор, классификация, составление плана и др.
Целесообразно продемонстрировать детям и различные мнемотехнические приемы, а также раскрыть возможности письменной речи как средства запоминания.
             Для того чтобы помочь заинтересованным родителям правильно организовать развивающую работу с детьми, психолог может не только рекомендовать необходимую литературу, но и провести обучающие занятия для самих родителей. 

РАЗВИТИЕ МЫШЛЕНИЯ
Для того чтобы умственное действие могло быть использовано в качестве опоры для запоминания, само это действие должно быть первоначально сформировано. Например, прежде чем использовать прием классификации для запоминания какого-либо материала, необходимо овладеть классификацией как самостоятельным умственным действием.
           Поэтому особенно важная роль в работе с детьми принадлежит развитию их мыслительных способностей. Основное внимание необходимо уделить обучению элементам логического мышления: выделению различных признаков предметов, сравнению, нахождению общего и различного, классификации, умению давать простейшие определения.
          Направляя усилия на развитие мышления детей, родители должны учитывать их индивидуальные особенности (склад ума, познавательный стиль, темп мыслительной деятельности, обучаемость и пр.). При этом не следует забывать и о качественном своеобразии мышления ребенка в младшем школьном возрасте.
          Несмотря на интенсивное развитие вербального, понятийного мышления, большинство детей примерно до 10 лет относится не к мыслительному типу, а к художественному. Поэтому целенаправленное развитие понятийного мышления следует сочетать с не менее целенаправленным совершенствованием образного мышления и уделять внимание развитию детского воображения. 


КАК ПОМОЧЬ РЕБЕНКУ СТАТЬ ЧИТАТЕЛЕМ

Люди перестают мыслить,

когда они перестают читать.

Д. Дидро

        К третьему классу у разных детей складывается неодинаковое отношение к чтению как самостоятельному интеллектуальному занятию.
      Как правило, в каждом классе есть две группы детей, демонстрирующих полярное отношение к чтению. Одни читают охотно и много, не расстаются с книгой. Другие, напротив, не любят читать, делают это лишь по принуждению. Именно вторая группа учащихся чаще всего вызывает особое беспокойство учителей и родителей.
        Дети, которые не любят читать, нередко плохо владеют техникой чтения. Именно отсутствие хорошо отработанного навыка чтения может служить препятствием для свободного общения ребенка с книгой. В этом случае следует уделить особое внимание отработке технической стороны чтения. Чтение, как и любой другой навык, требует специальных усилий и времени для закрепления умения и его совершенствования.         Времени, отведенного для этого на уроках чтения, очевидно недостаточно. Для закрепления навыка чтения ребенок нуждается в систематических, ежедневных домашних упражнениях.
         Формирование навыка чтения тесно связано с общим речевым развитием ребенка, поэтому, в случае явных затруднений, следует обратиться за необходимыми рекомендациями к логопеду.
        Специалисты, занимающиеся проблемами детского чтения, утверждают: для улучшения навыков чтения особенное значение имеет эмоциональное состояние ребенка. Родителям необходимо помнить, что ребенок, любимый ими независимо от своих недостатков, получающий эмоциональную поддержку взрослых, а значит, уверенный в себе, легче обучается чему бы то ни было, в том числе и чтению.
         Между тем многие третьеклассники владеют техникой чтения достаточно хорошо, однако не являются активными и самостоятельными читателями. Родители нередко сетуют на то, что ребенок не проявляет большого интереса к книгам, зато много времени проводит у телевизора или компьютера.
           Потребность в чтении не возникает сама собой и не складывается в результате принудительного общения с книгой. Насилие здесь недопустимо. Любовь к чтению закладывается годами, и первостепенное значение при этом имеет отношение к чтению самих родителей. Любят ли в семье читать? Есть ли в доме своя библиотека? Часто ли ребенок видит родителей с книгой? Делятся ли они с детьми своими впечатлениями о прочитанном? Следят ли родители за книжными новинками, в том числе и в области детской литературы?
         Как правило, читать любят дети читающих родителей. 


СОВЕТЫ РОДИТЕЛЯМ
Если родители всерьез обеспокоены недостаточно заинтересованным отношением ребенка к чтению, им могут пригодиться советы американского психолога В. Уильямса. Вот некоторые из них.
* Наслаждайтесь чтением сами и выработайте у детей отношение к чтению как к удовольствию.
* Пусть дети видят, как вы сами читаете с удовольствием: цитируйте, смейтесь, заучивайте отрывки, делитесь прочитанным и т.п.
* Показывайте, что вы цените чтение: покупайте книги, дарите их сами и получайте в качестве подарков.
* Пусть дети сами выбирают себе книги и журналы (в библиотеке, книжном магазине и т.п.).
* На видном месте дома повесьте список, где будет отражен прогресс ребенка в чтении (сколько книг прочитано и за какой срок).
* Выделите дома специальное место для чтения (укромный уголок с полками и т.п.).
* В доме должна быть детская библиотечка.
* Собирайте книги на темы, которые вдохновят детей еще что-то прочитать об этом (например, книги о динозаврах или космических путешествиях).
* Предложите детям до или после просмотра фильма прочитать книгу, по которой поставлен фильм.
* По очереди читайте друг другу рассказы или смешные истории. Развлекайте себя сами вместо того, чтобы смотреть телевизор.
* Поощряйте дружбу ребенка с детьми, которые любят читать.
* Разгадывайте с детьми кроссворды и дарите их им.
* Поощряйте чтение детей вслух, когда это только возможно, чтобы развить их навык и уверенность в себе.
* Почаще спрашивайте мнение детей о книгах, которые они читают.
* Поощряйте чтение любых материалов периодической печати: даже гороскопов, комиксов, обзоров телесериалов - пусть дети читают все что угодно!
* Детям лучше читать короткие рассказы, а не большие произведения: тогда у них появляется ощущение законченности и удовлетворения.
* Пусть дети каждый вечер читают в постели, перед тем как уснуть.